Випускник Одеського інституту сухопутних військ 2000 року. Проходив військову службу на посадах: командир взводу, командир розвідувального взводу, офіцер відділення розвідки штабу, заступник командира батальйону, старший офіцер відділу планування та координації розвідки, начальник групи військової розвідки.
Брав участь в миротворчій місії ООН в складі українського контингенту на території Республіки Ірак (2004—2005). З травня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на сході України.
Виконував роботу глибинної розвідки в тилу ворога. Група Михайла Чумаченка однією з перших юридично правильно зафіксувала присутність регулярної російської армії на території України, що дозволило подавати у міжнародні суди і отримувати санкції проти росії.
У 2014 році після однієї з операцій в тилу ворога, повертаючись до місця дислокації, врятував життя пораненого танкіста, якого зустрів по ходу руху, якого взяв з собою в групу.
Побачивши ворожий блокпост, силами своєї групи зайняв його та передав основним силам ЗСУ. Утримував вказані позиції близько 10 діб, поки в групі не зʼявився перший поранений. Після цього віддав наказ повернутися на базу.
У 2016 році був звільнений з військової служби в запас за станом здоров’я. До початку повномасштабного вторгення Михайло встиг здобути ще один диплом магістра спеціальності “Публічне управління та адміністрування”, закінчивши Дніпропетровський регіональний інститут державногоу правління Національної академії управління при Президентові України. Зайнятися вирощуванням мікрозелені, багато часу приділяв родині. Саме родина була для нього фортецею, яку він- воїн, підполковник, чоловік, батько охороняв та любив понад усе. Проте, і Україну Михайло любив дуже сильно. Саме тому, у лютому 2022 рокузнову став на захист Батьківщини та завдяки створеній мережі оперативних джерел в тилу ворога, отримував дані щодо розташування та переміщення ворожої техніки. Продовжував розвиток цієї мережі навіть під час перебування в запасі.
Михайло Чумаченко був командиром, за яким підлеглі були готові йти в бій; громадянином, який щиро боронив свою державу й стояв на захисті незалежності України; зразковим сім’янином, який дуже любив свою родину і мріяв про сімейну фермерську справу.
Михайло Чумаченко залишається прикладом для своїх підлеглих. Любов’ю для дружини і батьком для доньки. І ніщо, не змінить бажання жити з цією любов’ю та пам’яттю.
